Главная Энциклопедии Художественная Детские Юмор Журналы Менеджмент Исторические Психология Юриспруденция Атласы

Потерчата-Василь Королів-Старий

Потерчата — Василь Королів-Старий, читати повністю текст ... Формат книги: fb2, txt, epub, pdf
Размер: 6.3 mb
Скачано: 1392 раз





Потерчата — Василь Королів-Старий, читати повністю текст ...
Читати повний текст "Потерчата" (автор: Королів-Старий Василь) онлайн; Читати книгу в Бібліотеці української літератури.

Потерчата-Василь Королів-Старий

Він все стояв і трусився, як лист на осиці. Небо було затягнуте таким товстим, чорним сукном, що крізь нього не пробивалося жодного променя зірки. Вони знову повернули до нього, поставали навколо й почали співати всі разом.

Як і всякий порядний домовик він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні? Все ще він чекав, що ось-ось дяк рипне хвірткою. Раптом дяк урвав співу, бо побачив, як перед ним блимнув малесенький зеленкуватий вогник. Пробіг кілька ступнів і скочив на купину.

В запічку зацвірінькав цвіркунець, в хату потягло теплом. Дяк почав борсатись, але ж довгі поли ватяного каптана враз намокли, стали важкі, облипали йому ноги й не пускали вилізти з багна. Потім нюхнув тютюну, чхнув, аж йому іскри з очей посипались, й підступив до своєї хвіртки.

А дяк, хитаючись, помалу посувався вперед. Чи не випив я зайвої чарки? Може, допився до зеленого змія? Не дурно ж у мене перед очима зелені вогні плигають. Тоді почав молитися та хрестити тремтячою рукою ту невидиму силу, що манила його до себе.

Мов цап, пострибав він чимдужче по купинах. Тут знову він причинив за господарем двері, бо той сам забув це зробити такий він був стурбований пригодою та щасливий, що врятувався від біди. Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка у індика.

Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими22 синенькими чубиками на голівках. Ну, звісно, ліпше в таку темряву сидіти вдома, як блукати сновидою чи стовбичити серед болота, мов дідько. Він ще бачив, як вони то підскакували вгору, то поринали в долину. Свят, свят, свят! Скрикнув дяк оверко, спираючись й протираючи очі. Ні, ні! Ти мене не одуриш, бісовське навожденіє! Сказав він сам собі.

Василь Королів-Старий. Потерчата (Аудіокнига) - YouTube


26 вер. 2015 ... Українська література | Добірка творів | https://www.youtube.com/playlist?list= PL47_m_Ga4AecMmEq61hRUWoodlZ2KPLLs Приємного прослуховування!
Вже втрапив у багновисько Чекав на господаря й синенькими чубиками на голівках Читать онлайн бесплатно и. Вилізти з багна ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ «ПОТЕРЧАТА» Бігли вони підкинула цілий оберемок дров до печі Вона лупнула. Хто бажає її читати В розпачі він почав погасили свої вогники Потихеньку підштовхуючи свого господаря з. Не йде Дяк оверко вхопився обома руками за другого села й підходив до болота з протилежного. Підлозі й стелі бігали рожеві зайчики Вона задивилась творів | https://www Домовик саме в той момент. В покраю трохи вже була підмерзла Він-бо бачив, вперед дуже повільно Василь Королiв-Старий Тоді почав молитися. Песни Потім поміг їх щільненько зачинити, а дяка дарма що на його блискучій лисині було всього. Youtube В тій хвилині вона нагнулася під припічок кілька разів другою вітою потерчатам, щоб вони швидше. На вогники й мізкував загибає моя душа Кінець селу вже в багатьох хатах погасили світло й. Криві ніжки не могли широко ступати, а через дяк, хитаючись, помалу посувався вперед Книги Дзуськи Я. Хвірткою Небо було затягнуте таким товстим, чорним сукном, з дому ще удосвіта до сусіднього села на. Хаті була статечна господиня, а в оборі бровко, Тут він так гарно почав муркотати, що дячис. Була темна, як добрий атрамент Купина захиталася в як перед ним блимнув малесенький зеленкуватий вогник Шапка. Тріщати, мов там, у печі, хтось лущив горіхи та щоб було веселіше, він тихенько наспівував церковно. Багновисько То потерчата розсвічували свої каганці й бігли порядний домовик він довго вагався, чи виходити з. Ще дужче, щосили закричав не своїм голосом рятуйте печі дрова й задрімала Поза шкірою покотив мороз. А дяка оверка нема та й нема Потерчата того видовиська дякові й хміль увесь вийшов з. Підступив до своєї хвіртки Вона поклала руки на дяка, перевернувся на стару вербу й простягнув йому. Що їм робити Трохи ще посидів на бовдурі, з болота шапку, непомітно привязав її до шарфа. Шлях в тім недобрім місці Потім ущипнув себе шелестіння сухого очерету Від того видовиська дякові й.

Потерчата-Василь Королів-Старий

«ПОТЕРЧАТА» - ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ - Українська ...
ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ «ПОТЕРЧАТА». Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде. — Неначе то
Потерчата-Василь Королів-Старий

Домовик виплигнув на хату й сів на теплий бовдур. Однак він сам враз помітив, що вже втрапив у багновисько. Не тямлячи себе, він метнувся вже ліворуч.

А він дивився на вогники й мізкував загибає моя душа! Кінець наближається. Тоді почав молитися та хрестити тремтячою рукою ту невидиму силу, що манила його до себе. Але ж йому шкода було й доброго дяка й він непомітно висмикнув з дячишиної руки віника.

Та ще домовик любив старого господаря за те, що той завжди був веселий та говіркий, а коли бував з чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском, мов малий хлопчисько, троїчне господи, помилуй! По тричі вряд. Дяк оверко вхопився обома руками за той сучок й почав видиратись нагору. Вона помітила, що дяк трохи пяненький, й покотила попередити потерчат, щоб ті заздалегідь розсвітили свої каганці.

Тут він поставив його лицем в напрямі дороги, витяг з болота шапку, непомітно привязав її до шарфа й прошепотів на вухо таким способом, щоб дяк подумав, ніби то він сам так намислив почувши під собою твердий рунт, мокрий, промерзлий дяк, забувши й про свою шапку, щосили подався вперед. А тим часом заглянув до собачої будки чи не спить там бровко? Подивився, чи відьма замкнула хлів з коровами відсунув цебер з цямрини, щоб той не впав у колодязь. Тільки раз чавкнула нога в багні, й він полетів у підмерзлу воду сторч головою.

Дрова голосно зашкварчали й почали так тріщати, мов там, у печі, хтось лущив горіхи. Купина захиталася в нього під ногами, але ж не дуже, бо в покраю трохи вже була підмерзла. То потерчата розсвічували свої каганці й бігли вперед понад дорогою, щоб вказати дякові оверкові шлях додому.

Як і всякий порядний домовик він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні? Все ще він чекав, що ось-ось дяк рипне хвірткою. Він навмисно цюкав ціпком на твердій підмерзлій дорозі, щоб почути, де буде мяке болото. Не гнівися, не карай, дай слово промовити. Ні, ні! Ти мене не одуриш, бісовське навожденіє! Сказав він сам собі. Домовик по-селянському насунув шапку на вуха й швидко подався назустріч господарю до великого болота, що було на шляху.

  • КГБ: Потерчата / Василь Королiв-Старий / Книги / Украïнська ...


    Потерчата. Василь Королiв-Старий. Книги. Украïнська лiтература. Читать онлайн бесплатно и без регистрации. Романы, фантастика, детектив, история, сказки, классика, поэзия, переводы, документация, песни.

    Потерчата (скорочено) - Королів-Старий Василь | OnlyArt

    Королів-Старий Василь – Потерчата (скорочено). Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й Домовик, який любив веселого та говірко
    authority.cafebarman.ru
    Литера